Я не знаю, чи то є любов...
Я не знаю, чи то є любов,
Чи моє лиш німотне страждання,
Хочу бачити, бачити знов
Ваші очі, мов ніжні світання.
Прагну чути Ваш подих душі,
Мову серця такого палкого,
По студеній ранковій росі
Йти до сонця удвох весняного.
Поспішати б у царство тенет,
Де така несподівана тиша,
Кожен крок, мов надії сонет,
Що удвох ми із Вами напишем.
Де берізки у сукнях стоять,
Одягають серпанки вінчальні,
Перші квіти назустріч спішать
І дзвенять нам пісні величальні.
Дзвенять, дзвенять пісні,
Дзвенять щомить, щокроку,
Бо ми удвох, бо ми удвох
І нинішнього року.
