Свято
1. Який же дивний, який прекрасний,
Оцей чарівний коханих світ,
Коли приходить додому свято —
п’ятнадцять спільно прожитих літ.
Тоді ти, любий, запалиш свічку,
Яка горіла у шлюбний час,
І подих вітру, ніжніший м’яти,
І хризантеми — все лиш для нас.
2. І п’янить серце вино любові,
Все так, неначе в той перший раз…
Та ні, сильніше. І раптом спомин
Бентежно, щемно огорне нас.
І глянуть очі щасливі наші —
Подружнє фото медових днів.
Рушник на щастя дала нам мати
І в казку з мрії він нас повів.
В ній вік ходити і вік любити
І дивуватись всьому щораз:
І сонце й місяць, і зорі й квіти —
Усе найкраще у ній — для нас.
І п’янить серце вино любові,
Все так, неначе в той перший раз…
Та ні, сильніше. І раптом спомин
Бентежно, щемно огорне нас.
