Любові птах
На скільки літ до мене ти спізнивсь?
На скільки довгих зим ти забаривсь?
Чи зірку в небі ясному шукав,
А що вона земна, не знав, не знав.
Не знав, що зорі світять на землі,
Що в цілім світі будем ми самі,
Не знав, як квітне сонце на вустах,
І найстрімкіший птах — любові птах.
Твоя дорога в осінь привела,
Коли жоржина пізня відцвіла,
Повідлітали в ірій журавлі,
Залишивши печалі і жалі.
А потім сипав довгожданий сніг
І пригортався тихо нам до ніг,
Дніпро у кризі скований стояв,
А ти мені троянди дарував.
Біліли пишні сосни і дуби,
І ясени у три ряди,
Та знаю я: немає більш зими,
А є весна, любов і ми.
