Що сталось? Не знаю...
Що сталось? Не знаю,
Але вже давно
Чомусь задрімало
Ліричне перо.
І слів поетичних
Давно вже не чути…
Як можу так жити?
Як може так бути?
Шукаю причину,
Не можу знайти.
Надміру щаслива —
Зі мною ти!
І мабуть, мій любий,
Твоя вина,
Що в серці дівочім
Примовкла струна.
А я вибачаю
Твою вину.
Спасибі за тиху
Дрімотну струну.
Бо що важливіше?
Чи те, що дріма,
Чи те, що зродилось
І вже розквіта?
Родилася жінка -
Найкраще на світі,
Найвища поезія
У вічному світлі.
