Розлука
Розлучили нас з тобою далі:
Даль широт, степів, озер.
І листи — супутники печалі
З’єднують серця наші тепер.
Стукотять колеса безупинно:
«Біломорськ, Чупа, Полярне Коло».
Я дивлюсь, дивуюсь: щогодинно
Різко все міняється довкола.
Радують широкі сині води,
Очерет, прив’язані човни
І ліси — стрімкі зелені сходи -
Тягнуться чимдуж до вишини.
їду, серце раптом защеміло:
Камінь, камінь, і нічого не цвіте,
Тільки де-де, мовби обгоріле,
Деревце пригнічене росте.
І стоїть берізка одинока,
На верхів’ї листячко сумне…
Як сховати від людського ока
Тугу, що знесилює мене?
Бо без тебе, мій коханий друже,
Я й берізка — рідні сестри ми:
У берізки в’яне листя дуже,
Ніби Мавка я серед зими.
