Коли раптом хтось стукне в двері...
Коли раптом хтось стукне в двері,
Чомусь зразу тривожно стає,
Лячно зойкнуть рядки на папері,
Мов схвильоване серце моє.
Лише мить та одна-єдина,
Коли двері відчиняться враз
І я жду, що зайде людина,
Котру бачити хочу весь час.
Лише мить, а який неспокій,
Лише мить — і побачу очі,
Мов у світлій ріці глибокій
В них тонутиму дні і ночі.
Тільки мить, а за нею наступна
Й непогана і непідступна
До кімнати заходить людина
Всміхнена, щира та не любима.
І я знову чекаю годину,
Коли зможу побачить єдину
Найпрекраснішу в світі людину —
Вірну мрію свою лебедину.
