Поетова душа
Пам’яті українського поета
Юрія Савченка присвячується.
Йому тринадцятий минало,
Як відірвався від землі,
Де його мати колисала,
Де були радощі малі.
Помандрував тернистим шляхом
Через воєнний буревій,
Нью-Йоркське небо стало дахом
І там він звів будинок свій.
Він мав оселю і дружину,
І діток Бог послав для них,
Та свою неньку-Україну
Він бачив в споминах сумних.
О! Як хотів хоч раз поглянуть
На рідний степ і на Дніпро…
І твердо вірив, що настануть
Свобода, радість і добро.
В думках на батьківщину линув,
Творив сонети і пісні.
Помер поет не на Вкраїні,
Помер поет на чужині.
На чужині і поховали,
Але поетова душа
Вже, подолавши перевали,
На Україну поспіша.
Вона тут вічно буде жити.
Це — її рай, її сім’я.
Душа не буде більш тужити,
Вона від щастя засія.
