На відкритті дзвіниці Свято-Михайлівського Золотоверхого собору 30 травня 1998 року
Чи є на світі той поет,
Який зумів би передати
Словами двох сердець сонет,
Що нам судилось написати?
Цвіли каштани, як в раю,
І сонце гріло у зеніті.
Ти мовив ніжно: «Я люблю,
Коли така весна на світі».
І, благословляючи ту мить,
Враз залунали віщі дзвони.
Хотілось час навіки зупинить,
Коли була в твоїм полоні.
В полоні рук, в полоні чар,
Як щемно й любо відчувати
Твої вуста — твій Божий дар,
Який не можу не кохати…
