Волинська зима

Наче наречена на весілля,
Білу сукню одягла зима,
В рукави коралі заховала
І в танок полинула сама.

І землі — своїй прекрасній неньці,
Найріднішій Всесвіту дочці
Із сніжинок килим щедро ткала,
Дзеркала творила на ріці.

На вікні гірлянди малювала,
Зорями всипала небеса,
Наш волинський край зачарувала
Молода божественна краса.