Розкажи мені, вітре
1. Тихо ходить між кленами осінь,
Оглядає замріяний гай,
І напоєний росами вітер
їй гукає услід: «Почекай».
2. Ти за нею не квапся, мій друже,
Налякаєш царівну-красу,
Синь волошок гарячого літа
Я для тебе в очах принесу.
Приспів:
Розкажи, розкажи мені вітре:
«Чого листя з дерев обліта?
І, умита рясними дощами,
В ірій осінь летить золота?» (Двічі)
3. Розкажи, як над бронзовим світом
Пестиш ти королеву-зорю,
Від жаги зрозуміть таємниці,
Мов свіча новорічна, горю.
Приспів.
