З Лесиного краю
Фрагменти виступів з творчого вечора Ніни Бай, проведеного в Національній Спілці письменників України 15 вересня 1999 року
?
«Ніна Бай за гороскопом — Овен. Її дерево — клен, а клен — це дерево кохання. Її квітка — гортензія. Про пані Ніну ось як свого часу писала газета «Культура і життя»: «Чи є десь той віщун, мудрагель, який розшифрував би формулу кохання? Прозирнув би хоч трохи у священну таїну народження слова? Не відаємо, чи знає до кінця це молода поетеса Ніна Бай, але факт залишається фактом: у неї із серця, із душі випурхують, немов щасливі провісники весни і кохання, поетичні рядки в усі пори року, в усі її хай ще нечисленні прожиті літа, що пролинули відтоді, як вродився перший вірш. Тож, благословляючи нині її поезію до наших читачів, повіншуємо Ніні Бай на майбутнє так само: весни, любові і поетичного слова.»
«За словами Льва Толстого: „Мистецтво — це мікроскоп, який художник наводить на таємниці своєї душі й показує ці спільні для всіх таємниці людям.“ Ми сьогодні побачили, як поетеса Ніна Бай розкрила нам під цим мікроскопом свою душу — щедру, ліричну, глибоку, чесну. І мені здається, ніби кожен відчув, що це відкрилася і краплинка його душі, а в ній десь подібні почуття зворухнулися, заспівали, заболіли. Це — мистецтво...»
Наталка Поклад,
поетеса, член Національної Спілки письменників України
?
«В літературу, як ми знаємо, приходять по-різному.
Ніна Бай почала віршувати ще на шкільній лаві, захопилась. Доходило до того, що навіть домашні завдання виконувала у віршованій формі. А родом Ніна Іванівна з Волині, і той таємничий, суто український край, який нам подарував велику Лесю Українку, щось невимовне вклав і в серце Ніни Бай. Було їй десять років, коли вона відчула солодку владу слова над собою, а ще через десять років вона відчула свою владу над словом. У неї були літературні студії на рідній батьківщині і в Київському Державному університеті імені Тараса Шевченка. Напружені будні члена Спілки журналістів України Ніни Бай минали і минають у вирі того бурхливого життя, де визрівають усі колізії, сюжети, образи, які згодом у її душі перевтілюються у поетичне слово. Жіноче, загадкове начало, яке домінує у віршах Ніни Бай, дозволяє їй найповніше втілити себе у пісні.
Її пісні залунали не лише на всю Україну, а й далеко за її межами, здобули нагороди на багатьох пісенних фестивалях. Вони стали відомими. Назвемо бодай деякі: „І все — це я та Україна“ і солодке танго „Львівський шоколад“ у виконанні співака, композитора, народного артиста України Анатолія Горчинського, „Я — українка“ і „Білі лебеді“ у виконанні артистки Катерини Василенко, „Йде весна“ і „На морі“ у виконанні співачки і художниці з міста Івано-Франківська Зої Слободян, „Любові птах“ і „Принеси мені квітів з росами“, що їх виконує Наталія Бучель...
Тож маємо всі підстави побажати нашій поетесі подальшої плідної роботи над словом, над собою — і невипадкових удач на її творчому шляху. Гадаю, що вийде ще не одна книга, а потім світ побачить ще й солідне „Вибране“ Ніни Іванівни. Я хотів би до цього часу дожити й бути присутнім на презентації того видання. З роси та з води, шановна Ніно Іванівно!»
Леонід Череватенко,
Голова Київської організації Національної Спілки письменників України
?
«Мені дуже подобаються люди, які свої почуття можуть передавати засобами мистецтва. І ось така людина — ніжна, щедра Ніна Бай, автор чудових поезій і пісень. Я був свідком створення пісні „І все — це я та Україна“. Справді, слова цієї пісні було написано за лічені хвилини. Так швидко, на одних почуттях народжується все видатне. Я бажаю Ніночці, щоб вона таких почуттів мала в своєму житті ще багато, багато.»
Дмитро Рікберг,
прес-секретар Національного Банку України
?
«Я дійсно вражена високою поезією. І щиро скажу Вам: це — також молода Україна наша, наша надія. Ми маємо велике щастя переживати все те, що написано чудовою поетесою Ніною Бай, чути її „Молитву про Україну“. В таку мить ми ще раз переконуємося, що наша національна ідея спрацювала. Адже, коли нас сьогодні так багато, що ми не вміщуємося в залі, і коли я маю, що читати в школі про Україну, і коли цього прагнуть діти, і коли в нас є така яскрава зірка, то дай нам, Боже, в нашій Україні почуватися українцями. І почуватися тими українцями, які кожного дня роблять щось для своєї України. Роблять це щиро і добре, так, як наша поетеса Ніна Бай.»
Ганна Тимочко,
вчителька філології першої української гімназії ім. Тараса Шевченка
?
«В народі кажуть: „Або є талант, або його немає“. Це — золоті слова. Тож давайте сьогодні констатуємо, що талант у Ніни Бай справді є. Мені пощастило мандрувати із такою невеличкою групою українців по Сполучених Штатах Америки і я міг дивитися, як, мовляв, хто себе поводить, і як хто виступає. А нам доводилося виступати буквально на кожному кроці: в величезних українських домах, багатолюдних банкетних залах. І виступала Ніна Бай. Я бачив її як поетесу, як оратора, як людину. Знаєте, у неї кожне слово, я б сказав, було перемите чистою, джерельною водою. Вона зверталася до людей дуже щиро, привітно, і кожне слово її несло певне навантаження. Від нього віяло теплом, любов’ю до нашої землі, до нашої України. І звучали, звичайно, її пісні. Якщо говорити відверто, то сьогодні не можна уявити українську пісенну палітру без пісень на слова Ніни Бай. Вони, як Ви чуєте, звучать по радіо у виконанні прикарпатського соловейка Зої Слободян, характерної Наталії Бучель, ніжної Катерини Василенко, ліричних Людмили і Олександра Бурміцьких, пристрасного Вячеслава Корепанова, мелодійної Тетяни Стаматі-Оленєвої і, звичайно, у виконанні метра української пісні, народного артиста України Анатолія Горчинського...
В одній зі своїх поезій пані Ніна писала:
„Хочу зараз писати,
Хочу зараз творить,
А без цього на світі
Я не зможу прожить.“
І дай, Боже, сили й здоров’я пані Ніні, щоб вона працювала і радувала нас своєю ніжною поезією, щоб глибоко орала свою поетичну ниву і ту пухку ріллю засівала добірними поетичними зернами, щоб виростав гарний, рясний урожай. Нехай же щастить Вам, пані Ніно, на Вашому життєвому шляху і радуйте нас, українців, по всіх світах своїм гарним поетичним словом і приголублюйте їх у любові до нашої славної України.»
Олександр Дикий,
керівник Всесвітньої служби Радіо Україна
