Феноменальна українська витривалість
Нещодавно видавництвом «Азимут-Україна» була надрукована нова книжка письменниці Ніни Бай «Українка, збережена Господом».
Ніна Бай останніми роками пише книжки про українців нашої діаспори, про ту породу українських людей, яка фактично зникла в самій Україні, але збереглася у демократичних країнах Заходу. Людей вільнолюбних, сильних, справжніх патріотів України. Таких людей в Україні було мільйони, але жахлива більшовицька тоталітарна система їх фізично й морально знищувала.
Нова книжка Ніни Бай «Українка, збережена Господом» — це хроніка життя однієї жінки родом зі степової України, з Єлисаветградщини, Федори Вітряченко, якій нині понад 80 років і яка мешкає в теплому американському штаті — Флориді. Федорі Вітряченко нинішній добробут дістався після тяжкої праці і життєвих випробувань. Вона не раз була на волосинці від смерті, переживаючи в ранньому дитинстві голод 20-х років, у підлітковому віці голод-геноцид 1932–1933 років, більшовицькі репресії кінця 30-х років, безсонні ночі юної трактористки, коли вона ледь не звалилася, будучи смертельно втомленою, у провалля разом з трактором; нарешті, жахи Другої cвітової війни, скитальське життя у Німеччині та Франції.
Що ж уберегло Федору Вітряченко від неминучої, здавалося, загибелі? Федора з дитинства безмежно вірила в Бога, постійно жила з молитвою до Нього. Тому в назві книжки нема претензійності: Федора — це справді українка, збережена Господом.
У книжці виразно виписаний портрет спадкоємиці козацьких родин, сильної фізично й морально жінки, громадського діяча української діаспори.
Чи не найпривабливіші риси Федори — її полум’яний український патріотизм і відданість ідеалам свободи, її любов до української мови. То вроджена любов. Бо вона росла в «суржиковому» краї, у напівзросійщеній частині cтепової України. Але ні на Батьківщині, ні в країнах Заходу вона ніколи не зрікалася гідності української людини, рідної мови. Вражає епізод її життя у Франції, коли вона запротестувала перед поліцією за те, що в її документі на проживання в цій країні чиновники самовільно написали, що вона росіянка. Вона не сказала тоді «все равно», а пішла в поліцію і зажадала поміняти документ на інший, з правильним записом її національності.
Отака вона, Федора Вітряченко. Не титулована героїня, але героїня справжня. Саме завдяки таким жінкам і чоловікам у нашому роді Україна пережила всі лиха — від монголо-татарської навали до більшовицького геноциду.
Дмитро СТЕПОВИК,
доктор філософських і богословських наук,
доктор мистецтвознавства
Всеукраїнський суспільно-політичний тижневик «Україна і світ сьогодні»,
5–11 квітня 2003 року № 13 (231)
